У День пам’яті трагедії Бабиного Яру в Києві вшанували пам’ять жертв нацистських злочинів, 29 вересня 2024 року, поруч із пам’ятником «Менора» в заповіднику «Бабин Яр» відбулася церемонія вшанування пам’яті жертв масових розстрілів в окупованому Києві в роки Другої світової війни. У церемонії взяли участь Президент України Володимир Зеленський, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, Міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький, рабини, надзвичайні і повноважні посли, очільники представництв міжнародних організацій та представники дипломатичних місій.
«Ми не можемо забувати про такі страшні часи — фашизму, нацизму. Маємо про це нагадувати всім. Згадувати не лише в Україні, а й нагадувати всім, хто за кордонами нашої держави, що такі страшні часи не можуть повернутися знову», — наголосив Володимир Зеленський.
У день пам’яті жертв Бабиного Яру 29 вересня вшановуються 83-ті роковини від початку масових розстрілів мирного населення, військовополонених, ромів, євреїв, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).
Лише за два дні 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. А впродовж двох років німецької окупації Бабин Яр «забрав» життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, українських націоналістів, полонених, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних, в’язнів концтаборів. Бабин Яр став одним з найбільших місць масових розстрілів цивільних, скоєних нацистами під час Другої світової війни.
Розстріли в Бабиному Яру розпочалися невдовзі після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і продовжувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. Найстрашніші події відбулися 29-30 вересня, коли нацисти вбили близько 34 тисяч єврейських мешканців Києва. У німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion), а формальним приводом до початку стала радянська диверсія, в результаті якої був знищений Хрещатик 24 вересня.
Це одна із, на жаль, багатьох трагічних сторінок нашої історії, яка залишається болючим нагадуванням про минуле. Сьогодні, коли Україна знову страждає від війни, ми продовжуємо писати нові трагічні глави в історії.
Україна, яка об’єднує багато етнічних груп і національностей, ніколи не забуде і завжди пам’ятатиме про жахливу трагедію Бабиного Яру, адже терор, який зараз відбувається в Україні, має бути зупинений.
Сьогодні ми стаємо свідками не менш жорстоких й кривавих злочинів, що знову відбуваються на українській землі. Російський фашизм відроджується у вигляді рашизму, сповідуючи схожі методи: масові вбивства, тортури, викрадення людей, спалення тіл для приховування злочинів та насильницьке вивезення мирного населення, зокрема дітей. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.
Що таке Бабин Яр?
Сьогодні Бабин Яр — це місце пам’яті, некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них були не лише українці, в тому числі червоноармійці, комуністи та члени УПА, а й євреї, роми та представники інших національностей. Тоді німці розстрілювати всіх, хто не вписувався в їхні ідеологічні уявлення про ідеальний світ. Серед жертв були в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Проте саме масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» та підтвердженням нацистської політики масового знищення людей, які не вписуються в уявлення про ідеальний світ їхнього ідеологічного культу.
Історія трагедії Бабиного Яру: розстріл військовополонених в урочищі
Одразу після захоплення Києва у вересні 1941 року нацисти обрали урочище Бабин Яр як місце для масових розстрілів. Майже щодня там лунали автоматні та кулеметні черги, після яких у глибокі траншеї падали тіла ромів, євреїв, українців — усіх приречених нацистським режимом.
Найтрагічнішими днями в історії окупації стали 29 і 30 вересня, коли нацисти вбили майже 34 тисячі євреїв — простих цивільних мешканців Києва. В німецьких звітах ці масові розстріли назвали «великою акцією» (Großaktion). Формальним приводом для вчинення терору такого масштабу стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.
Розстріли у Бабиному Яру в ті дні стали однією з наймасштабніших каральних акцій під час окупації України. Більшість населених пунктів України мають свої історії терору та «спеціальні» місця розстрілів євреїв — більші чи менші, але вони є всюди.
Вже зараз відомо, що виконавцем розстрілів у Бабиному Яру була зондеркоманда 4А під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ за часи своєї діяльності на території України здійснив масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Звягелі, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.
Голокост — це вкрай важка й досі незагоєна рана для України та світу, яка ятриться з часів Другої світової війні. Жертвами цього злочину нацистів стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацизм прагнув не лише знищити їх фізично, а й стерти їх з лиця землі як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
На жаль, по війні радянський режим доволі довго замовчував або спотворював пам’ять про таких жертв. Відомо, що у СРСР навіть намагалися зруйнувати сам яр та всі кладовища, що сформувалися навколо нього. На щастя, це не вдалося зробити, й тепер Бабин Яр залишається застереженням про небезпеку, яку несуть усі тоталітарні режими. Бо ненависть до інших, расизм, міжнаціональна ворожнеча, а також переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками рано чи пізно призводять до масових убивств.
Підготувала : ОЛЬГА КОВАЛЬОВА
Comments