17 травня в Україні День пам'яті жертв політичних репресій

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. 17 травня у День пам’яті жертв політичних репресій, ми віддаємо шану учасникам визвольного руху та жертвам тоталітаризму.

Необхідна консолідація зусиль України та міжнародного співтовариства задля досягнення справедливого й стійкого миру, ефективного функціонування системи колективної безпеки, подолання тоталітарних ідеологій і режимів, передусім нейтралізації злочинних дій держави-терориста російської федерації та її сателітів, які несуть загрозу глобального масштабу через дестабілізацію і провокацію збройних конфліктів у різних частинах світу.

Реєструються численні факти про протиправну діяльність нинішнього кремлівського режиму, вчинення ним злочинів проти людства аналогічно діям колишньої радянської влади на території України у 1917 – 1991 роках із застосуванням рашистами репресивних методів, що поєднують найганебніші практики сталінського та нацистського режимів.

Зокрема, стосовно політв’язнів і заручників путінська росія перевершила успадковані від своїх ідейних наставників — радянської каральної системи – засоби та механізми знущань і позбавлення свободи, застосовуючи вбивства цивільних і військовополонених та катування.

Також поширені злочинні практики викрадення незгідних з окупацією, конфіскації майна, сексуального насильства, репресій проти всіх християнських конфесій, які не належать до «московського православ’я», спроб на тимчасово окупованих рф українських територіях примусової мобілізації наших громадян до російського війська, примусу окупаційною владою мирних жителів працювати на загарбника шляхом залякування, погроз репресіями, з відбирання засобів існування та доступу до життєво необхідних послуг.

Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

Один із трагічних символів тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 1930-х – у 1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.

Однією з найкривавіших стала ніч у Києві 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВС було розстріляно 563 людини. Трагедія Биківні стоїть в одному ряду з такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл. На сьогодні вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання жертв сталінських репресій.

Жива пам’ять про ці трагічні події особливо актуальна в умовах війни росії проти України, коли протиправна діяльність нинішнього кремлівського режиму та вчинення ним злочинів проти людства аналогічні діям колишньої радянської влади у 1917–1991 роках.

Після широкомасштабного вторгнення росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. Слід підкреслювати спадкоємність злочинів радянського тоталітарного режиму та сучасної російської агресії, репресій, депортацій та викрадень людей.

Справедливість і покарання мають настати для усіх авторів і виконавців злочинів як тогочасних, так і нинішніх. Доведено, що непокаране зло завжди повертається, а дегероїзація радянських катів є складовою безпеки. Ми є нащадками тих, хто вижив, щоб розповісти правду. Відкриті архіви – це наша зброя проти пропаганди та брехні. Злочинці минулого мають бути засуджені історією, сучасні – міжнародним трибуналом.

Важливо засвідчувати неперервність нашого спротиву через збереження національної пам’яті Українського народу. Зокрема, через донесення до широкої аудиторії меседжів про те, що пам’ять про катівні НКВС дає силу боротися з їхніми спадкоємцями сьогодні, а вшановуючи співвітчизників, які не зламалися в ГУЛАГу, ми отримуємо наснагу вистояти зараз. Ми згадуємо тих, кого забирали «чорні воронки» посеред ночі, тих, хто загинув від виснаження в таборах, тих, чиї імена намагалися стерти з історії, засипаючи вапном у безіменних ровах Биківні, Дем’янового Лазу та тисяч інших місць масових страт по всій Україні. Ми ніколи не дозволимо страху панувати в наших життях.

Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників «червоного терору».

Корисні ресурси:

www.reabit.org.ua – Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

Наш незламний спротив – від «Розстріляного відродження» до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це – дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю.

Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання. Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність.

Сьогодні ми маємо свою державу, свою армію та незламну волю. Ми вивчили головний урок історії – тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди. Безальтернативний шлях, що веде геть від імперського терору – це шлях демократії і прав людини. І наша єдність на цьому шляху – найкраща відповідь на спроби ворога знищити українську ідентичність.

Консолідація зусиль України та міжнародного співтовариства є очевидною необхідністю для подолання тоталітарних ідеологій, передусім нейтралізації злочинних дій і самого режиму держави-терориста російської федерації та її сателітів, які несуть загрозу глобального масштабу через дестабілізацію і провокацію збройних конфліктів у різних частинах світу.

 Сьогодні Україна демонструє світові надзусилля в боротьбі проти безжального агресора, визволенні всієї території нашої держави. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.

Особливо цинічним злочином є застосування ідеологічного насилля до поневолених українських дітей з метою перетворення їх у вірнопідданих московської недоімперії. Пам’ятаємо про це. Спільними зусиллями робимо все необхідне, підтримуємо звільнених з російського полону, членів їх сімей, та один одного.

Спираючись на допомогу іноземних друзів та партнерів, українці захищають не тільки свою країну, а виборюють тим самим мир у всьому світі. Пам’ятаємо, щоб не допустити знову!

Ольга КОВАЛЬОВА

зав. бібліотекою