Селидове

Селидове… Маленьке шахтарське місто, загублене серед безкраїх степів Донеччини. Сонце повільно випливає з-за териконів, кидаючи довгі тіні на порожні вулиці, що пам’ятають гомін дітей, які тепер розкидані світом.

Колись жваве й повне життя, тепер Селидове здається ніби завмерлим у часі. Будинки, мов сторожі, бережуть спогади про щасливі часи, коли тут кипіло життя, коли шахти працювали на повну, а люди вірили в майбутнє.

Тут досі дме той самий вітер, що приносить запах рідної домівки. Він шепоче про минуле, про дитинство, про двір, де під ногами хрустіло листя, а у дворі лунали знайомі голоси. Далеко від дому ці звуки живуть тільки в пам’яті – як спогади про рідний край, як тихий біль, що не минає.

Селидове – місто, яке вчить цінувати прості речі: тепле світло у вікнах рідного дому, обійми рідних . Місто, яке продовжує, чекати й сподіватися, що одного дня все знову буде добре.

Селидівську громаду в Покровському районі на Донеччині офіційно визнали окупованою. Про це йдеться в наказі №376 Міністерства розвитку громад та територій, який набув чинності 20 березня 2025 року.

Віолетта Бойко (В-11, березень 2025)