Чорнобильський вітер по душах мете, Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде… Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.
Не із сторінок стародавніх літописів, і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль. Слово це стало символом горя і страждань покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.
Чорнобиль. Це слово відоме по всьому світу. Але асоціюється воно не з цілющим полином українських земель, а аварією на Чорнобильській АЕС, яка стала трагедією не тільки для України, а й для всього людства.
У 2021 році 26 квітня минає 35 років з Дня Чорнобильської катастрофи. Проте, цей невгамовний біль все ще болить. Цей слід залишиться на завжди в пам’яті людства. Наслідки вибуху на ЧАЕС ми відчуваємо і дотепер.
В гуртожитку №3 ВСП «Старобільський фаховий коледж ЛНАУ» на засіданні екогуртка «Жива скарбниця» 22 квітня 2021 року була розглянута тема: «Біль і пам'ять Чорнобиля».
Вихователь та ведучі Солодовнік Г. і Хачирова К. нагадали студенткам про «чорну» дату в історії України, яка досі віддає важким відгомоном минулих десятиліть. Студентки також мали можливість переглянути документальний фільм «Загублений світ», в якому відтворено хід подій в рокову ніч з 25 на 26 квітня 1986 року і усвідомити пережиті глобальні наслідки цієї трагедії.
Оксана ГАПОТЧЕНКО - вихователь
